- поговір
- [погоув’і/р]
-гово/ру, м. (на) -гово/р'і, мн. -гово/рие, -гово/р'іў
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
поговір
Смотреть что такое "поговір" в других словарях:
поговѣти — ПОГОВѢ|ТИ (2*), Ю, ѤТЬ гл. 1.Проявить благоговение: сего ради поговѣи кр҃щнью. ˫ако достоино чти. (εὐλαβηϑῆναι) ГБ к. XIV, 33в. 2. Остеречься, проявить осмотрительность: но сих же понеже ни сердца къ б҃у приложисте истинна. пороптасте и не… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
погов. — погов. (abbreviation) поговорка Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 … Толковый словарь Ожегова
поговір — іменник чоловічого роду … Орфографічний словник української мови
поговіти — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
погов. — погов. поговорка Словарь: С. Фадеев. Словарь сокращений современного русского языка. С. Пб.: Политехника, 1997. 527 с … Словарь сокращений и аббревиатур
поговірка — іменник жіночого роду розм … Орфографічний словник української мови
поговірка — и, ж., розм. 1) Те саме, що поговір. 2) Об єкт осуду, розмов, пересудів. 3) Ходячий образний вислів; приказка … Український тлумачний словник
погов. — поговорка … Русский орфографический словарь
поговір — во/ру, ч. Свідомо неправдива або викликана необізнаністю з фактами чутка, звістка про кого , що небудь; плітка. || Поширення таких чуток, звісток; пересуди. || Недобра слава; поголоска … Український тлумачний словник
поговіти — і/ю, і/єш, док. Говіти якийсь час … Український тлумачний словник
